Вузол щитоподібної залози – це вогнищеве (що відрізняється від оточуючої тканини) утворення більше 4 мм.
У вигляді вузла можуть проявлятися більше 10 захворювань, умовно їх можна поділити на 3 групи: зоб, запальні процеси та пухлини. В щитовидній залозі у однієї людини може одночасно бути декілька різних захворювань, наприклад, зоб і пухлина, пухлина на фоні запалення, тощо.
Вибір тактики лікування визначається виключно індивідуально і залежить від того, наскільки вузол становить загрозу для пацієнта. На сьогодні існує три основні напрямки ведення вузлів: спостереження, медикаментозна терапія (застосування ліків) та хірургічні втручання.
Визначення можливої загрози від утворень в щитовидній залозі лежить в основі вибору правильної тактики лікування, тому це – основна задача лікаря, який проводить дослідження. Ключові моменти:
1. Максимально індивідуальний підхід. В різних вузлах однієї залози можуть бути зовсім різні захворювання, тому кожен вузол оцінюється окремо.
2. Необхідно оцінити структуру, розміри, розташування і вміст вузла. Для цього обов’язковим являються: огляд і пальпація шиї, ультразвукове дослідження на апараті експерт-класу з оцінкою кожного вузла окремо, при необхідності – соноеластографія або (та) біопсія з дослідженням клітинного складу (цитологія).
Соноеластографія – це передова технологія ультразвукової діагностики. Суть методики: за допомогою ультразвуку під час УЗД щитоподібної залози визначають щільність вузла і порівнюють її зі щільністю оточуючої тканини. В основі методу знаходиться той факт, що переважна більшість пухлин мають щільність, яка в рази перевищує щільність тканини залози.
Однією з переваг даного методу є можливість визначити чи потрібно в деяких випадках виконувати пункційну біопсію вузла чи можна обмежитися спостереженням, а також визначити в самому вузлі більш «підозрілі» зони, з яких необхідно взяти матеріал на дослідження шляхом біопсіі. Точність і специфічність даного методу для вузлів щитовидної залози сягає 84 – 92%.
Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (повна назва біопсії, ТАПБ) застосовується з метою визначення вмісту вузла і виявлення пухлин. Фактично, основна задача ТАПБ – дати відповідь на запитання «Вузол злоякісний чи ні?». Ми виконуємо ТАПБ у пацієнтів:
Повторно процедура ТАПБ застосовується лише при швидкому збільшенні вузла (більше 5 мм за 6 міс., або більш ніж на 20% за рік), появі у вузлі «підозрілих» ділянок або появі нових вузлів.
Попередньо в багатьох розвинених країнах проводилися численні дослідження по вивченню впливу ТАПБ на утворення щитоподібної залози. Вивчали декілька напрямків впливу: чи не сприяє біопсія збільшенню вузла, появі (переродженню) в ньому раку, а при наявності пухлини – її розповсюдженню.
По цим основним положенням було отримано негативні результати і доведено нешкідливість ТАПБ для щитовидної залози. Тому на сьогоднішній день ТАПБ під контролем УЗД являється «золотим» стандартом в діагностиці утворень щитоподібної залози в усіх розвинених країнах світу.
Існує декілька видів злоякісних пухлин в щитоподібній залозі і точність ТАПБ для кожного із них відрізняється і коливається від 50 до 95%. Так для папілярного раку, який являється найбільш частою злоякісною пухлиною щитовидної залози, точність біопсії складає 90 – 95%.
На жаль, на сьогоднішній день не існує методів дослідження, які на 100% можуть діагностувати рак щитовидної залози до операції. Єдиний 100%-точний метод – це патогістологічне дослідження вузла після операції.
Здача гормонів проводиться до 10 (максимум до 12-ї) години ранку.
В день дослідження допустимо вживання невеликої кількості води.
Важливою умовою для лабораторних досліджень є здача крові натщесерце — 12-годинний період голодування.
За 12 годин до дослідження слід: