Європейська якість за доступними цінами
Пн - Пт: 8:30 - 19:00, Сб: 9:00 - 15:00
Зворотній дзвінок
Запит відправлено
Зворотній дзвінок

Записатись на прийом
Запит відправлено
Записатись на прийом

Захворювання щитоподібної залози, їх лікування та профілактика

Останнім часом у всьому світі спостерігається зростання ендокринних захворювань. Найбільш частими є різні захворювання щитовидної залози, які можуть протікати гостро або хронічно і в деяких випадках можуть становити загрозу для життя пацієнта (рак щитовидної залози).

Причини захворювання щитовидної залози різноманітні. До них відносяться і неправильне харчування, і вживання недоброякісної води, і несприятлива екологічна обстановка, у тому числі і радіаційна. Але все ж головною причиною виникнення захворювання є йододефіцит.

Захворювань щитовидної залози налічується не один десяток, однак найбільш поширені зоби - нетоксичний (без порушення вироблення гормонів) і токсичний (з надлишковим утворенням гормонів), гіпотиреози й запальні процеси. Головне місце в цій патології займають вузлові форми зоба. А останнім часом почастішали ракові захворювання цього ендокринного органа.

Дефіцит йоду і його наслідки 

Спектр йододефіцитних захворювань широкий і залежить від того, в якому періоді життя відбувається вплив нестачі йоду на організм.

Брак йоду в період вагітності та ембріонального розвитку призводить до високої поширеності спонтанних абортів, особливо в I триместрі вагітності; високою перинатальної та дитячої смертності, вроджених вад розвитку, уродженому гіпотиреозу з відставанням у фізичному і розумовому розвитку.

У дитячому та підлітковому віці дефіцит йоду супроводжується збільшенням щитовидної залози, в деяких випадках з порушенням або затримкою фізичного, розумового та статевого розвитку.

У зрілому віці дефіцит йоду супроводжується різним ступенем збільшення щитовидної залози. Кретинізм на йододефіцитних тереторії трапляється з частотою від 1 до 10%.

Основні симптоми дефіциту йоду в організмі є: 

  • емоційні: пригнічений настрій, дратівливість, сонливість, погіршення пам'яті, зниження інтелекту, часті головні болі;
  • кардіологічні: атеросклероз, аритмія, підвищення нижнього артеріального тиску через набряклість судинних стінок;
  • імунодефіцитні: часті інфекційні і простудні захворювання через зниження функції щитовидної залози;
  • гінекологічні: нерегулярність менструального циклу, безпліддя, мастопатія.

І ще: недолік природного йоду призводить до накопичення в щитовидній залозі, особливо у дітей, йоду радіоактивного, а це - фактор підвищеного ризику розвитку ракових захворювань.

Серед захворювань щитовидної залози частіше зустрічається: дифузний еутироїдного зоб, дифузний токсичний зоб, вузловий еутироїдного зоб, вузловий токсичний зоб, багатовузловий еутироїдного зоб, багатовузловий токсичний зоб, вузловий зоб з кістозною трансформацією вузлів, гіпотиреоз, автоімунний тиреоїдит, а також можливе поєднання цих патологій у цьому випадку виставляється діагноз змішаний зоб.

Вузлом щитовидної залози називається ділянка її тканини, що відрізняється від решти тканини залози при проведенні УЗД або при пальпації (обмацуванні).

Обмацування щитовидної залози дозволяє виявити вузли у 5-7% жителів нашої планети. З поширенням УЗД щитовидної залози вузли цього органу стали виявляти у 20-30% людей. З віком поширеність вузлів щитовидної залози збільшується, і в 50 років вузли вже можна виявити у 50% жінок і приблизно 20% чоловіків. У 60 років кількість жінок, які мають вузли щитовидної залози, вже починає перевищувати кількість жінок, які не мають цієї патології.

Вузли щитовидної залози - патологія або норма? 

Питання про клінічному значенні вузлів щитовидної залози в даний час вельми актуальне. В останні роки, з широким розповсюдженням УЗД, з'явилися відомості, що вузли щитовидної залози дуже широко поширені. При цьому наукові дані свідчать, що злоякісними є лише 5% вузлів щитовидної залози. Доброякісні вузли, за сучасними даними, перероджуються в злоякісні, тому важливо на ранньому етапі визначити структуру вузла і потім вибрати адекватну лікувальну тактику. При доброякісних вузлах, які в більшості своїй взагалі не є пухлинами, лікування найчастіше не показано. Ці вузли зустрічаються настільки часто, що в певному віці вони стають майже нормою.

Симптоми вузлів щитовидної залози 

У переважній більшості випадків пацієнти з вузлами щитовидної залози не пред'являють ніяких скарг. Вузли невеликих розмірів (до 2-3 см) можуть ніяк не проявлятися - вони не болять, не видно при огляді, не заважають пацієнтові жити. При подальшому збільшенні вузли щитовидної залози починають відчуватися пацієнтів у вигляді «чужорідного тіла» по передній поверхні шиї або відчуття першіння або «грудки» в горлі. Частина пацієнтів зауважує вузол щитовидної залози при обмацуванні шиї, але більшість зауважує вузли при огляді власного зображення в дзеркалі.

Іноді в тканину вузла щитовидної залози відбувається крововилив. Причиною крововиливу може бути фізичне напруження, травма шиї, підвищення артеріального тиску. При цьому виникає хвороблива припухлість на передній поверхні шиї, яка при обмацуванні є досить щільною. При крововиливі в вузол щитовидної залози у пацієнта може підвищуватися температура тіла. Зазвичай при крововиливі у вузол пацієнт дуже швидко звертається до лікаря, оскільки такі симптоми виглядають лякає.

У разі появи вузлів щитовидної залози великих розмірів, а також при розвитку злоякісних пухлин щитовидної залози можлива поява осиплости голосу, порушень дихання і ковтання. Поява подібних симптомів бути приводом для термінового звернення до лікаря

Рак щитовидної залози

Рак щитовидної залози не відносять до числа частих форм злоякісних пухлин, хоча в останні роки він відзначається трохи частіше, особливо в дитячому віці. Хворіють частіше в літньому віці. В осіб старше 40 років частота реєстрованих ракових вузлів зростає на 10% у кожне наступне десятиліття. Доброякісні вузли й рак щитовидної залози частіше спостерігають у жінок. Підозри на озлоякіснення вузла частіше підтверджують у чоловіків. Деякі карциноми щитовидної залози мають спадкоємний характер.Передуючими захворюваннями в більшості хворих є доброякісні новоутворення щитовидної залози (зоб, аденома, проліферуюча цистаденома). Непрямим тому підтвердженням служить велика частота виникнення рака в районах, де розповсюджений ендемічний зоб. Особливу схильність до озлоякіснення виявляє проліферуюча папіллярна цистаденома.Злоякісні пухлини щитовидної залози дуже варіабельні по своїй будові, хоча переважають епітеліальні форми рака. Розрізняють три групи пухлин по ступеню їхньої злоякісності. До пухлин невисокої злоякісності, чи потенційно злоякісних, відносять згадані вище папіллярні цистаденоми, що, незважаючи на доброякісну будову, мають здатність до повторних рецидивів і вростання в кровоносні судини. Папіллярні аденокарциноми, що розвиваються при їх озлоякісненні і злоякісні аденоми відносять до групи середнього ступеня злоякісності. До високозлоякісних форм належать дрібноклітинні й анаплазовані форми рака. До останньої групи відносять і саркоми щитовидної залози різної будови, у тому числі лімфосаркоми.

Клініка

Клінічна симптоматика в початкових стадіях майже не виражена. Варто враховувати, що багато злоякісних пухлин виникають на фоні довгостроково існуючого доброякісного зоба. Одними з перших об'єктивних симптомів є швидке збільшення вже існуючої струми, її ущільнення і горбистість.Нерідко при огляді у хворого виявляють вузол у щитовидній залозі, який безсимптомно виник і прогресує. У цьому випадку варто підозрювати злоякісну пухлину (незважаючи на те, що поодинокі вузли щитовидної залози в більшості випадків доброякісні).У здоровій залозі пухлинний вузол виникає зазвичай в одній з часток, частіше в нижньому її полюсі; рідше він з'являється в перешийку залози і поширюється в обидві частки. Пухлина спочатку представляється округлою, гладкою і має більш щільну консистенцію, ніж тканина щитовидної залози. З ростом вона стає горбистою, утрачає чіткі границі і захоплює одну або обидві частки. Частіше ріст пухлини йде дозаду, де вона, проростаючи капсулу залози, здавлює поворотний нерв і трахею, викликаючи осиплість голосу, утруднення дихання й задишку при фізичному навантаженні. У випадках здавлення стравоходу порушується ковтання і виникає дисфагія (порушення ковтання). Надалі в пухлинний процес утягуються м'язи шиї, клітковина і судинно-нервовий пучок. На шкірі з'являється густа мережа різко розширених вен.Збільшення лімфатичних вузлів на стороні ураження припускає озлоякіснення. У дітей більш 50% випадків рака вперше діагностують у зв'язку із збільшенням шийних лімфатичних вузлів.Параліч голосової зв'язки на стороні вузла - завжди ознака рака, який інфільтрував поворотний гортанний нерв. Оскільки параліч голосової зв'язки може перебігати без порушення голосу, голосову щілину варто оглянути шляхом прямої ларингоскопії.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу злоякісної пухлини щитовидної залози, у першу чергу рака її, проводять ряд додаткових досліджень.Дослідження функції щитовидної залози при підозрі на рак не має великої цінності. Більшість злоякісних пухлин залози не має гормональної активності, як і вузли при аденоматозній гіперплазії. Гормонально активні менш 1 % тиреоїдних пухлин.У ранніх стадіях діагноз ставлять на підставі пухлини, що збільшується, в одній з часток залози (чи зобі, що існував раніше), її горбистості, обмеженню рухливості, появі відчуття напруженості в щитовидній залозі й почуття ядухи.Велике значення в діагностиці займає радіоізотопне сканування щитовидної залози з радіоактивним йодом, при якому вогнище пухлини представляється у вигляді дефекту накопичення ізотопу. Однак радіоізотопне сканування не дозволяє диференціювати доброякісні "холодні" вузли від злоякісних. Не меншого значення набуває цей метод у діагностиці метастазів рака щитовидної залози за умовою їхньої здатності до накопичення йодвміщуючих препаратів і відсутності тканини самої залози, раніше вилученої хірургічним шляхом.Пункційна біопсія - найбільш точний (за винятком хірургічної операції) спосіб диференціальної діагностики доброякісних і злоякісних вузлів щитовидної залози. Морфологічний діагноз установлюють пункцією пухлини або метастатичного вузла на шиї й у такий спосіб отримують ясне уявлення про гістологічну форму пухлини й ступень її поширеності. Лише у випадку неможливості встановити точний діагноз рака (відсутність чітких симптомів, невдача цитологічного дослідження) вдаються до гістологічного дослідження під час операції й у залежності від його результатів вирішують питання про обсяг утручання.Для визначення ступеня ураження поворотних нервів застосовують ларингоскопію (огляд гортані, голосових зв'язок). Установлення паралічу голосової зв'язки свідчить про залучення нерва в пухлинний процес. З цією же метою, а так само з метою огляду трахеї й визначення ступеня її звуження, з успіхом може застосовуватися бронхоскопія.Іноді застосовуються рентгенологічні методики. До їхнього числа варто віднести пневмографію щитовидної залози, що дозволяє уточнити проростання навколишніх тканин, і ангіографію, що виявляє порушення судинної мережі, характерні для злоякісного новоутворення. Можливі також рентгенографія трахеї і контрастне дослідження стравоходу з барієм для встановлення тиску чи проростання пухлиною.Останнім часом широке поширення одержало ультразвукове дослідження (УЗД) щитовидної залози. З його допомогою важко відрізнити рак від інших вузлових утворень, але в силу його безпеки і великої пропускної здатності воно широко застосовується при профілактичних оглядах груп підвищеного ризику. УЗД дозволяє виявити вузлові утворення в щитовидній залозі, які не виявляються при пальпації, і виконати прицільну пункційну біопсію вузла.

Лікування

Тактику лікування визначають гістологічний тип пухлини, її агресивність і поширеність, вік і ін. Вона визначається в кожному конкретному випадку індивідуально.Радикальне лікування рака щитовидної залози - хірургічне - повне чи неповне видалення щитовидної залози (тиреоідектомія) із видаленням лімфатичних вузлів і клітковини шиї з однієї або обох сторін. У дитячому віці, щоб уникнути подальших ендокринних порушень, залишають невелику частину неураженої щитовидної залози (субтотальна тиреоідектомія).У тих випадках, коли діагноз рака до операції не був поставлений і зроблено ощадливе втручання, вдаються до повторної операції у радикальному обсязі з опроміненням у перед- або післяопераційному періоді.За показаннями користаються комбінованим методом. На першому етапі лікування проводять дистанційну гамма-терапію на первинну пухлину й зони регіонарного метастазування на шиї, а на другому - радикальне хірургічне втручання.У випадку розвитку гіпотиреоза після видалення залози, показаний довічний прийом препаратів гормонів щитовидної залози.Багато видів рака щитовидної залози вимагають медикаментозного придушення вироблення в організмі тиреотропного гормону.Своєрідною особливістю хворих на рак щитовидної залози є можливість активного лікування віддалених метастазів. Стосовно до пухлин інших локалізацій, зазвичай розвиток віддалених, особливо множинних метастазів злоякісних пухлин виключає які-небудь шляхи радикального впливу. При метастазах же рака щитовидної залози дуже сприятливі результати отримують при лікуванні радіоактивним йодом. Під впливом цього препарату при вилученій щитовидній залозі в багатьох хворих цілком зникають метастази в легенях і значно гальмується ріст їх у кістках. Застосування радіоактивного йоду дозволило значно поліпшити результати лікування рака щитовидної залози.При дуже розповсюджених формах рака щитовидної залози з паліативною метою застосовують променеву терапію або хіміотерапію. При цьому нерідко виникають показання до трахеостомії (розкриття трахеї й введення в її просвіт спеціальної трубки для відновлення дихання), тому що ведучим і найбільш грізним симптомом занедбаних стадій є здавлення трахеї, що нерідко призводить до важкої задухи аж до гострої асфіксії. Тоді цю операцію виконують в екстреному порядку, причому технічно вона представляється винятково складною, тому що доступ до трахеї закритий масивом пухлини.

Метастазування

Зазвичай пухлина не метастазує. Тільки група пухлин щитовидної залози, до якої відносять високозлоякісні її форми (дрібноклітинні й анаплазовані форми рака, саркоми щитовидної залози різної будови) досить рано дають метастази в легені, кістки, печінку, нирку, плевру, мозок і інші органи. Пухлини помірної злоякісності можуть обмежитися метастазами в лімфатичні вузли на шиї.

Прогноз

У цілому прогноз залежить як від стадії процесу, при якій почате лікування, так і від гістологічної будови пухлини. Смерть від раку щитовидної залози настає рідко. Тільки при анаплазованих раках і саркомах щитовидної залози прогноз несприятливий. При пухлинах помірної злоякісності стійке вилікування можливе у 70-80% хворих.

Профілактика

Варто уникати дефіциту йоду (рекомендується вживання йодованої солі, морської капусти), уникати частого рентгенологічного опромінення ділянки голови й шиї.Основа профілактики - своєчасне лікування захворювань щитовидної залози, своєчасне й систематичне проходження профілактичних оглядів, особливо якщо ви відноситесь до групи ризику (страждаєте іншими захворюваннями щитовидної залози, проходили в минулому часте опромінення ділянок голови й шиї із приводу інших захворювань, проживаєте на територіях із підвищеним ризиком).